Юні художники презентують Україну в Бельгії
Декілька днів тому взяли участь у чудовому проекті, що єднає тих, хто залишився в Україні з тими, хто від початку повномасштабного в вторгнення поїхав світ за очі.
Ми взяли собі 9 листів від юних художників з різних міст України, чия виставка зараз триває в Українському Хабі Громадянського Суспільства (Ukrainian Civil Society Hub), а згодом поїде далі по Бельгії. В кожному листі, маленький щемливий дарунок – розфарбований Герб України.
Діти, які зараз живуть під сиренами, а іноді під обстрілами, пишуть про свої мрії і вірять, що після закінчення війни, українці повернуться додому. Ми написали свої листи у відповідь і надіслали всім свої солодкі дарунки, що б вони провели затишний вечір разом з родиною.
Це було класно. Відчули таке єднання. А одна дівчина написала свій номер Ватсап і дуже зраділа Соніному повідомленню.
І поки дорослі сваряться і ділять на “той, хто залишився – той патріот, а той, хто поїхав- зрадник”, ці маленькі художники дарують надію на найкраще і стверджують, що ми таки єдина нація. А ще, що діти іноді мудріше за дорослих.
А ще я знаю одне – безпечних місць в Україні немає, війна не скінчилася. І повертатися ще зарано. Сьогоднішні новини з Харкова жахливі – спалена живцем родина з трьома дітками. І до тієї атаки була може прекрасна прогулянка засніженими містом, або затишна вечеря разом. Ці люди вірили в найкраще, бо вони не поїхали, як ми свого часу. Хоча, це лише декілька зупинок від мого будинку. Харків, як і інші міста України, то є смертельна рулетка.
Боже, бережи нашу націю і наших дітей, як її продовження
